Околиця
Гарлем і його чорні церкви
Коротка історія Гарлему: від голландського фермерського селища до осередку чорного американського життя — і чому церкви та їхні хори стоять у його серці.
Забронюйте своє місце на євангельському концерті в Гарлемі ↗Голландське селище
Гарлем постав як голландське поселення, офіційно організоване 1658 року й назване на честь Гарлема в Нідерландах. Пітер Стюйвезант керував його інкорпорацією 1660 року. Служба національних парків описує Nieuw Haarlem як фермерське селище, яке під англійським контролем перейменували на Гарлем. Більшу частину ранньої історії ця місцевість була сільською околицею далеко на північ від міста — що важко уявити на вулиці з бруківковими будинками та входами до метро.
Прибуває Велика міграція
На початку 1900-х афроамериканці почали переселятися на північ, тікаючи від сегрегаційного Півдня часів Джима Кроу. Коли метро продовжили вгору по місту, багато хто оселився в Гарлемі, і околиця швидко змінилася. Чорне населення Центрального Гарлему становило близько 10% у 1910 році, 32,4% у 1920-му та 70% до 1930 року — за цифрами, які наводить Вікіпедія для Центрального Гарлему, і Служба національних парків описує той самий зсув. Люди приїздили по роботу, кращу освіту та життя поза сегрегацією.
Чорна церква як інституція
Чорні церкви будували незалежні інституції ще з 1790-х, коли чорні християни у Філадельфії залишили білу методистську церкву й 1794 року відкрили Африканську єпископальну церкву Святого Томи. Африканська методистська єпископальна церква стала повністю незалежною 1816 року. Після Реконструкції чорна церква стала наріжним каменем афроамериканського публічного життя, підтримуючи школи, взаємодопомогу та політичну організацію, а також богослужіння. Родини, які прибували до Гарлему, знаходили й будували церкви, що виконували ту саму роботу.
Понад 400 церков
Релігійне життя в чорному Гарлемі здавна було сильним, і в цьому районі налічується понад 400 церков. Абіссинська баптистська церква мала особливий вплив завдяки своїй великій громаді, а Материнська Африканська методистська єпископальна церква Сіону є визначною пам'яткою Нью-Йорка. Поруч із цими гучними назвами існує безліч менших громад, кожна зі своїм хором, і саме тому госпел так тісно пов'язаний із цією частиною міста.
Як церкви та хори поєднуються між собою
Чорні церкви привнесли африканські ритми й традиції в богослужіння, і дослідники називають серед їхніх традицій свідчення, напоумлення, імпровізацію, запитання й відповідь та спів. Це той робочий контекст, у якому існує гарлемський хор. Співаки не виконують жанр, запозичений ззовні церкви; вони спираються на те, як громада молилася протягом поколінь. Госпел, спірічуелс і гімни стоять поруч у цьому репертуарі, і саме тому добра година госпелу так легко переходить від одного до іншого.
Гарлемський ренесанс
Період між світовими війнами став відомий як Гарлемський ренесанс. Вікіпедія описує Центральний і Західний Гарлем 1920-х і 1930-х років як центр безпрецедентного для американської чорної спільноти вибуху мистецької творчості. Служба національних парків називає Луї Армстронга, Біллі Голідей і Дюка Еллінгтона серед музикантів, які тут процвітали. Чорні піаністи, що жили в Гарлемі, розробили стиль страйд, а театр «Аполло» відчинив свої двері на 125-й вулиці 26 січня 1934 року.
Відвідувачі та громади сьогодні
Музика госпел зробила деякі гарлемські церкви зупинкою для мандрівників, і це принесло як напругу, так і дохід. NBC New York повідомляв, що зростання натовпів створювало проблеми для громад, що в одній церкві запроваджувалися такі правила, як заборона фотографувати та заборона виходити під час проповіді, і що відвідувачі заповнюють лави та допомагають церквам фінансово триматися на плаву. Концерт, призначений для відвідувачів, у церкві, яка відчиняє для нього свої двері, — це один зі способів почути музику, не займаючи чийсь місце на недільному богослужінні.
Де місце середовому концерту
Середа-концерт — це сучасний спосіб показати цю історію відвідувачам. Історична чорна церква в Гамільтон-Гайтс, відома своїм служінням і своїми хорами, відчиняє двері для години госпелу та спірічуелс під керівництвом свого музичного директора. Це не звичайне богослужіння, і це також не сценічне шоу, і саме тому воно заслуговує на ту саму шанобливість, яку ви виявили б у неділю. Це означає тримати телефон подалі та наслідувати приклад співаків і розпорядників.
Джерела